Насіння Конюшина червона, 0,4 кг

Зелене добриво, кормова та медоносна культура. Використовується й у декоративних цілях. Дуже добре зелене добриво - після розкладання в грунті біомаса конюшини стає легкозасвоюваним добривом, а грунт поповнюється органікою, гумусом. Збагачує ґрунт калієм. Завдяки бульбочковим бактеріям, що розвиваються на корінні, видобуває з повітря азот і накопичує його. Червона конюшина фіксує азот нарівні з однорічним люпином, що значно більше ніж вика, горох, кормові боби. Ефективно поглинає живильні елементи з пласта, що обробляється, запобігаючи їх вимиванню в підорний. Також корінь конюшини здатний засвоювати фосфор із важкорозчинних сполук. Універсальна кормова культура. Охоче ​​поїдається тваринами. Використовується на зелений корм, сіно, силос, випас. Містить багато білка, мінеральних речовин, вітамінів, протеїну. По поживності поступається лише люцерні. У сіні конюшини міститься 12-13% білка і до 75 мг на 1 кг каротину. Медоносна культура. Інтенсивно цвіте влітку до ранньої осені. Чудово буває бджолами, медопродуктивність - 1-1,3 ц/га. Завдяки потужній кореневій системі, підходить для закріплення схилів та укосів. Утворює міцну дернину і дає велику кількість зеленої маси, багатої білками та мінеральними речовинами. Відрізняється високою зимостійкістю та стійкістю до хвороб, невимогливий до родючості ґрунту. Посів. Сіють врозсип під покрив озимих та ярих зернових, однорічного райграсу та інших трав після висіву покривної культури. Насіння конюшини дрібне, тому треба ретельно стежити за глибиною їх загортання. Найчастіше вона має бути 1-2 див. На легких грунтах можна закладати на глибину 3 див. Норма 170 г на сотку (білої конюшини 70-80 г), але при пізньому та ручному посіві норму збільшують у 1,3-1,5 раза. Насіння має бути скарифікованим (з потертою оболонкою) і зараженими бульбочковими бактеріями (препарати ефективних ґрунтових мікроорганізмів).